З новими часами, коли відбулося розпаювання майна і земель, підприємство стало називатися “Перемога плюс” та  стало належати шістьом засновникам – приватним особам.

Складна економічна ситуація не давала підприємству розвиватися на повну силу, виникла необхідність у залученні інвестора. У липні 2007 року з пропозиціями інвестування до засновників “Перемоги плюс”  звернулася відома інвестиційна компанія.  Сказати, що засновники відразу ж погодилися на умови інвестора не можна.  П’ятеро з засновників, а це  місцеві жителі Анатолій Сакал, Михайло Лазука, Микола Юрченко, Надія Анцібор та Андрій Ткаченко перед тим, як дати згоду на передачу своїх майнових прав інвестору,  уважно вивчили його діяльність в інших господарствах.  І лише впевнившись у порядності і ефективності економічної діяльності майбутнього інвестора, погодилися передати свої права засновників представнику інвестора.

Вагалася щодо сприйняття змін у структурі підприємства лише його директор, Ольга Крига. Слід зауважити, що нові власники пропонували їй залишитися працювати, але переговори ці завершилися нічим. Та й були певні перестороги у нового власника щодо пані Криги – за її спиною були неприємні історії з несплатою податків, які вилилися в одну адміністративну і одну кримінальну справу.  До тюрми не дійшло – Кригу було амністовано, але все ж судимість залишалася.

25 липня було проведено збори засновників “Перемоги плюс”, на яких О.Кригу було звільнено з посади директора (О.Крига була присутня на зборах, проте після звільнення з посади відмовилася віддати печатку товариства та залишила збори),  призначено нового директора. Здавалося б, можна працювати? Аж ні – Ольга Крига подає позов до Лохвицького райсуду про визнання її звільнення незаконним.

Тут слід зазначити, що пані Крига не віддала печатку підприємства і  оформила “заднім числом” (тобто – 24 липня) договори на оренду земельних паїв, укладені з  “Перемогою-плюс” на інше підприємство – “Лохвиця цукросервіс” (контрольоване “Полтава банком”), де, як з’ясується згодом... працює заступником директора.  Але ж договори “заднім числом” не здаси в державний земельний кадастр! Починається судова тяганина. Спершу нові договори, “укладені” Кригою визнає незаконним обласний господарський суд, потім - Харківський апеляційний. Однак рейдери продовжують господарювання на землях, прикриваючись фіктивними договорами.

Зрозуміло, що укладення договорів оренди пайових земель, яке провернула О.Крига  на інше підприємство, фактично позбавило  “Перемогу плюс”  можливості працювати. Адже підприємство відтепер не могло ані сіяти, а ні збирати урожай.

Крига тим часом переселяється до Полтави (чи не “благодійники” з “Полтава-банку” придбали їй там квартиру?), змінює прописку і подає ще один позов про звільнення, тепер уже до Октябрського райсуду обласного центру  (поки тривали судові розгляди у господарських судах, Лохвицький райсуд призупиняє розгляд справи за позовом Криги про звільнення).

Цікаво, що справу про трудовий спір взявся вести особисто голова суду Струков. До засідання він не допустив нікого, лише адвоката “Перемоги плюс”,  термін видачі довіреності якого від даного підприємства датований 24 липня 2007 року, тобто за один день до звільнення Криги. Суд виніс рішення на користь Ольги Криги. Апеляційний суд був дещо поступливіший до нових власників “Перемоги плюс”. Їх допустили до розгляду справи (суддя Гальонкін), однак  аргументів не сприйняв. Цікава деталь – щойно почалося засідання, як у залі зникло світло, не вівся запис розгляду, а “нарада” судді тривала лише кілька секунд. Як уже всі здогадалися, Кригу зобов’язали поновити на посаді.

Збори засновників “Перемоги плюс”  ухвалу суду виконали 21 лютого 2008 року. Але знову Ольгу Кригу звільнили. Цього разу за завдання шкоди підприємству, нанесену підписанням договорів, про які йшлося вище. На даний час за законом обробляти  земельні паї має право лише “Перемога плюс”, а не “Цукросервіс” чи інша “комерційна” структура.

Ви запитаєте, а при чому тут “Полтава-Банк”?  Справді, документів, які б засвідчували інтерес банку до пані Криги, або до “Цукросервісу”  ніби то немає. Але це лише на перший погляд. Так, засновниками “Цукросервісу” є  приватна особа та ТОВ “Червонозаводське бурякогосподарство”. Засновниками  якого, у свою чергу, є Костянтин Некрасов (70% внеску). Він, нагадаємо, є головним акціонером “Полтавабанку”. Також серед засновників “Червонозаводського бурякгосподарства” є Ілля В’ялий, котрий представляє, поміж іншого, ще й інтереси підприємства “Зоря-Агро” у Миргородському ройоні.

Зараз завершується журналістське розслідування ще по кількох епізодах рейдерської діяльності “Полтава банку” на Полтавщині.  Принаймні, два з них теж стосуються Лохвицького району, а конкретніше – діяльності Лохвицького міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини та Агрофірми “Полтава”. Як то кажуть, що далі в ліс – то товщі партизани. А в нашому випадку – нахабніші рейдери-банкіри...