А ЧИ БУВ ХЛОПЧИК?

Або Репортаж з рейдерської атаки, якої не було...

Коли в редакцію  телефонує Голова правління ГО "Нова хвиля" (представник Антирейдерського союзу) і говорить про те, що готується рейдерське захоплення підприємства, це завжди викликає особливу зацікавленість у журналістів. Ще б пак  - подія неординарна, незважаючи на те, що подібні відбуваються не так і рідко в наш час. Але все ж,  з кожним кроком до прохідної такого підприємства та наближенням години “х” відчуваєш неабиякий прилив адреналіну. Досвід показує, що рейдерські захоплення супроводжуються не лише суперечкою акціонерів чи засновників. Це ще – тяжкий психологічний момент для працівників, це не лише позиційне, але й фізичне протистояння багатьох людей, які у багатьох випадках переростають у бійку...
... А тому  саме тривожні почуття переповнювали, коли 6 червня група журналістів під’їжджала до прохідної Миргородського комбікормового заводу. Як повідомив нам представник Антирейдерського союзу Іван Куян, саме тут, на 10.00 запланована рейдерська атака.
9.00. На  території заводу – тихо і спокійно. Трохи віддалік стоїть група людей різного віку,  яка за кілька хвилин рухається до прохідної. Виявляється, це – працівники підприємства, які прийшли для реєстрації у зборах.
- А що, говорять буде рейдерське заоплення? – цікавимося у робітників.
Більшість або знизує плечима і відходить на бік, інші знехотя відповідають:
- Не знаю. Нам сказали, що будуть збори, ми прийшли на збори.

Помітки на полях: Реєстрація працівників заводу виникає подив. Адже, згідно з документами, з якими ми мали змогу ознайомитися, засновниками Миргородського комбікормового заводу є сільгосппідприємства району і саме їхні представники мають право брати участь у зборах засновників.

Намагаємося з’ясувати інформацію у керівництва заводу. Оскільки директор підприємства Петро Торяник, за словами одного з охоронців, перебуває на лікарняному, зв’язуємося телефоном з виконуючою обов’язків – Олена Писаревська.
Однак та від спілкування з пресою  відмовляється. Говорить, що, можливо, після зборів. Але як же рейдерська атака? Невже немає потреби в тому, щоб події проходили максимально прозоро, висвітлені в засобах масової інформації? “Ось відіб’ємося – поговоримо”, - відповідає в.о. Дивно, але ж саме ця жінка написала звернення про проблеми на заводі, про утиски з боку зловмисників, зрештою, саме вона повідомила про те, що нібито на завод готується рейдерська атака...
Що ж, продовжуємо чекати.  На прохідній відбувається реєстрація і, якби не кілька людей у камуфляж ній формі – охоронців, було б повне враження  доволі буденного робочого процесу.  Нарешті, з прохідної виходить в.о. директора та чоловік, який назвався головою мандатної комісії загальних зборів засновників підприємства Олексієм Марченком.  Обидва намагаються триматися спокійно, але все ж по їх обличчях читається напруженість та знервованість. Конкретної розмови не має. Журналістів та представників Антирейдерського союзу акредитують для участі у зборах.
Зрештою прибувають і ті, від кого, судячи з усього, слід було чекати рейдерскої атаки. Це четверо чи п’ятеро нічим особливим непримітних чоловіків та молода жінка, судячи з усього – вагітна. “Щось тут не так, - виникає відразу думка, - чого-чого, а атак з участю вагітних молодиць ще бачити не доводилося”.
- Що? Рейдерська атака? – один з новоприбулих, який представляється Олександром Григоровичем Цисем,  посміхається. – Не знаю, не чув. Ми на збори приїхали. А ви – преса? То проходьте на збори, побачите самі, що тут відбуватиметься.
“Рейдери” проходять на прохідну, де протягом тривалого часу відбувається їхня реєстрація. В усіх документах перевіряється ледь не кожна літера, зрештою, мандатна комісія видаляється на нараду, яка триває понад півгодини. В чому причина – незрозуміла. Адже комісія мала б лише підписати протокол про реєстрацію. У нас виникає небезпідставна думка, що в цей час в.о. директора та голова мандатної комісії (він же – юрист заводу) проводять консультації з відсутнім директором МКЗ Торяником. Зрештою, представники мандатної комісії запрошують учасників зборів до зали.

Помітки на полях: Під час очікування мандатної комісії виникла малоприємна і навіть безглузда ситуація. Охорона без дозволу керівництва відмовилася пропускати молоду вагітну жінку до вбиральні, двері до якої були замкнені на ключ. Мабуть, лише відвертий сміх спостерігачів примусив двері   “головному рейдеру” все ж відчинити...

Очікуємо, що  Олексій Марченко зачитає протокол мандатної комісії та оголосить про її рішення: чи є кворум учасників. Натомість першою слово бере чомусь пані Писаревська, яка довго розповідає про те, що є проблеми з установчими документами  підприємства. З її слів випливає, що МКЗ не має оригіналу статуту – своєрідного “паспорта”  заводу. Далі говорить про те, що довго шукала у різних установах документацію і, зрештою, знайшлося: за словами пані Писаревської за якимось із документів 51% акцій МКЗ нібито володіє трудовий колектив. Потім слово бере Олексій Марченко і оголошує, що прибулі представники сільгосппідприємств району нібито надали не повну документацію для реєстрації. Чому цього не було з’ясовано під час самої реєстрації – незрозуміло. Втім, документи негайно подаються юристами підприємств-засновників і мандатна комісія... знову видаляється для “наради”.
Нарешті, нібито всі формальності встановлено. Однак не все так просто. Збори оголошуються недійсними. Голова комісії, а потім і в.о. директора називають малозрозумілі підрахунки голосів, вказують, що через відсутність документів ніби то неможливо встановити долю участі в підприємстві кожного з засновників, і, зрештою,  оголошують, що збори є неправомочними через відсутність кворуму. За командою Олени Писаревської, робітники піднімаються зі своїх місць і дружно виходять з зали.

Помітки на полях: Цікавим видався факт, що резолюцію про не легітимність зборів оголосив не голова мандатної комісії, а в.о. директора, яка при цьому ще й додала: “як я вважаю”. Маленький нюанс. В.о. директора, як і сам директор, є найманим працівником підприємства, а не засновником. А отже, взагалі не має права голосу на зборах засновників. Згідно з діючим законодавством, на будь-яких підприємствах колективної форми власності, яким є і МКЗ, завдання менеджмента (директора, адміністрації тощо) лише забезпечити організацію та проведення зборів засновників чи акціонерів.

У залі залишаються представники восьми з чотирнадцяти діючих підприємств-засновників. Діючих, бо як зазначив юрист одного з підприємств, інші припинили свою діяльність протягом кількох останніх років і зняті з державної реєстрації. А отже ті, хто прибув,  мають повне право проводити  легітимні збори. Про що, до речі, було пояснено і присутньому представнику облдержадміністрації.
Збори засновників пройшли швидко і чітко, незважаючи на те, що з коридору долинали то співання бухгалтера заводу, то намагання когось з адміністрації справити оренду плату з учасників зібрання за використання зали. Та все ж збори, констатувавши відсутність директора Торяника, обрали нове керівництво, якому доручили провести повний аудит заводу та погодити в найближчий час з засновниками новий склад  правління.
Після зборів представник одного з засновників Олександр Цись запропонував працівникам заводу пройти до зали, аби відповісти на всі запитання, що цікавлять трудовий колектив. Однак робітники у своїй більшості чомусь зайти до зали боялися, тому бесіду довелося перенести на вулицю.

Помітки на полях: з адміністрації МКЗ лише завідувач виробництвом  залишався присутнім на зборах засновників. Він же проявив і цікавість у розмові з засновниками, насамперед опікуючись майбутньою долею працівників заводу.
Спілкуючись з заводчанами перед прохідною, Олександр Цись намагався заспокоїти побоювання працівників – усі залишатимуться працювати на своїх місцях, отримуватимуть зарплати і навіть премії. До речі, саме останніх заводчани не отримували давно. “Ми не будемо витрачати кошти на посилену охорону, на зайві відрядження та іншу “боротьбу” із засновниками,” – зазначив Олександр Григорович. А ще – застеріг працівників від того, щоб безоглядно вірити своїй (вже колишній) адміністрації. Мовляв, порушень у їхній роботі чимало та й вся робота велася далеко не на користь підприємства.
- Я міг би багато розповісти про діяльність Петра Миколайовича Торяника, - зазначив О.Цись, - але  не буду цього робити. Зрештою, цим повинні займатися ті органи, яким це належить.
Ось власне і все. Засновники поїхали у своїх справах, робітники почали розходитися по домівках. Посилена охорона залишилася “без роботи”.  Ми теж вирушили по домівках. Із однією думкою – а чи був хлопчик? Адже розмови про “рейдерство” залишилися лише пустопорожніми розмовами.

Після написаного

З директором підприємства П.Торяником так і не вдалося поговорити. Не зміг цього зробити і Голова правління ГО "Нова хвиля" (представник Антирейдерського союзу) Іван Куян.
- Для мене поведінка адміністрації взагалі дивна, - розповів нам Іван Устимович. – Адже саме вони вказували на можливість рейдерського захоплення. Але коли я напередодні приїздив на завод, аби з’ясувати всі обставини, то спочатку Олена Писаревська обіцяла влаштувати зустріч з Торяником, але зрештою мені довелося лише “поцілувати замок” на прохідній.  Все, що мені вдалося отримати від адміністрації МКЗ – це відкритий лист до Генпрокурора, в якому вказувалося на ніби то порушення з боку деяких підприємств-засновників.
- А з представниками  цих підприємств ви зустрілися?
- Олександр Цись, якого ви бачили на зборах, пообіцяв мені надати всі необхідні документи на першу ж вимогу. Юрист підприємства це й зробив – я переконався, що продемонстровані папери підтверджують легітимність представників засновників. Крім того, я  бачив також документи, які, скажемо так, не в дуже гарному світлі показують роботу адміністрації МКЗ на чолі з Торяником.
- Як у вас враження після зборів?
- Відбулося не рейдерське захоплення. Повірте мені, я добре знаю, що таке рейдерство. Це – коли на підприємство прибувають автобуси з бойовиками, озброєними битками, коли автогеном ріжуть ворота на прохідній, штурмом беруть адміністрацію. Таке було, зокрема, на стальзаводі у Кременчуці, подібне ми бачили у Дніпропетровську і т.д.   У Миргороді ж відбулася звичайна зміна менеджменту  більшістю голосів засновників. Навіщо це було зроблено? Думаю, що для того, аби запобігти подальшим зловживанням з боку колишнього керівництва.
- Тобто, вам вдалося з’ясувати, що з боку адміністрації таки були зловживання?
- З’ясовувати – це не моя справа. Цим повинні займатися правоохоронні органи. Моя роль у цьому конфлікті була спостерігати за тим, щоб ситуація вирішувалася у рамках закону. Зараз я не побачив ознак порушень при проведенні зборів. А ось поведінка директора,  в.о. директора  та юриста Миргородського комбікормового заводу викликає у мене більше запитань, ніж відповідей.
- Виходить, на цьому місія Антирейдерського союзу на Миргородському комбікормовому заводі завершена?
- Зовсім ні. У своїх розмовах з представниками підприємств-засновників я чітко вказав, що Антирейдерський союз передусім опікується дотриманням прав простих працівників. Саме інтереси робітників ми захищаємо. Хто буде керувати заводом – то не наша справа. головне, щоб це керівництво було законним і законослухняним. А робітники мали стабільну роботу і гідну  оплату своєї праці.

Олесь Чугуївец