| ВОЛОДИМИР ЗАМУЛА: «Будемо йти до кінця – інших варіантів не бачу!» |
|
ВОЛОДИМИР ЗАМУЛА: «Будемо йти до кінця – інших варіантів не бачу!» «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли...» Тарас Шевченко
«Прости їх, Господи...» 14 листопада мене, як регіонального представника Антирейдерського союзу підприємців України по Полтавській області, запросили прийняти участь в прес-конференції УНІАН, на якій було презентовано нову організацію - Всеукраїнський громадський рух «Стоп рейдерству на селі!» На прес-конференції я познайомився з прекрасною людиною – Володимиром Івановичем Замулою, депутатом-«регіоналом» Новосанжарської райради, членом правління Новосанжарської районної організації ветеранів Афганістану і директором ТОВ «Сокіл». Підприємство вже тривалий час є об’єктом рейдерських посягань з боку сумно відомого в районі професійного аграрного рейдера Юрія Лебедина та деяких представників виконавчої влади. Потім були багаточисленні виїзди в Новосанжарський район, райдержадміністрацію, село Соколову Балку, Полтаву... Вперше я зіткнувся з проблемою аграрного рейдерства на Полтавщині ще в 2008 році. Тільки прізвища потерпілих фермерів були іншими, проте ворог у фермерів був той самий, що і у Замули – «сірий кардинал» Новосанжарського району Юрій Лебедин, в недавньому минулому мешканець міста Харків, голова Новосанжарської районної ради від Ющенківської «Нашої України» і засновник ТОВ «Чиста криниця». До речі, за «помаранчових» часів майже всі засідання ради проводив його заступник, а пан голова вирішував питання розвитку власного бізнесу, втілюючи в життя злочинні схеми заволодіння землями сільськогосподарського призначення Новосанжарського району. Рейдер часу не гаяв, до того ж і депутати підібралися «зручні», і термін договорів на оренду землі деяких фермерів наближався до кінця. Все це дало можливість пану Лебедину підняти відсоток орендної платні. Воно й зрозуміло: гроші не власні, «хазяйські», а план планомірного захоплення землі «Барбаросса-2» в районі треба виконувати. Для того тебе й поставили на цю посаду! А за не належне виконання завдань «хазяїв» можна втратити все, що накрав за останні роки. Життя на місці не стоїть так само, як і методи рейдерского заволодіння землею. Тільки зараз вони стали більш вишуканішими, а їх втілення в життя розбивається не декілька етапів. Моя особиста думка: події, що нещодавно трапилися в Соколовій Балці, і є першим етапом Лебединької рейдерської атаки. Одне тільки мене по-справжньому вразило - це родзинка сезону на Полтавщині і в її околицях. Пояснюю. За п’ять років співпраці з Антирейдерським союзом підприємців України це в мене перший випадок, коли за допомогою до антирейдерів звернулася не потерпіла сторона, яка не знайщла захисту в правоохоронних органах і підтримки в органах виконавчої державної влади (в нашому випадку Володимир Замула), а, навпаки, друга сторона в особі рейдера-хижака Юрія Лебедина. Це як у злочинному світі кишенькових крадіїв: першим вигукуєш «Тримай злодія!», а сам спокійно виходиш з автобуса з поцупленим гаманцем. Але настали інші часи: правило «кращий захист – це напад» почало пробуксовувати вже на першому етапі рейдерської атаки на Замулу. Подув свіжий вітерець, туман розвіявся і перед очами селян Соколової Балки постала хижа мармиза Лебедина в блакитних підштаниках. (Рейдер-перевертень встиг своєчасно поміняти партійний квиток з перевернутою підковою на квиток більш надійної правлячої «Партії регіонів»). «Прости їх, Господи, бо не відають, що творять!»
Так що то було?.. Наприкінці жовтня 2011 року на сайтах декількох інтернет-видань з’явилися повідомлення про «акцію протесту» мешканців села Соколова Балка Новосанжарського району Полтавщини та активістів такої собі ВМГО «Демократичний альянс» біля столичного офісу Партії регіонів. Пікетувальники вимагали від охоронників офісу зупинити «незаконну» приватизацію директором ТОВ «Сокіл» Володимиром Замулою будівель сільради, водонапірної вежі, 16-квартирного житлового будинка і навіть дитячого садка. Аби привернути до себе увагу випадкових пішоходів, мітингувальники-пікетувальники старанно били в порожні пластикові пляшки, нагадуючи звичайних бешкетників... «О-о-о! – мабуть, думали деякі громадяни, які носять у вусі ярлик с презирливим словом «пересічний». – Та це ж сам альянс розпочав за правду боротись! Та це ж той, що найдемократичніший! І ми поїдемо до Києва в пляшки бити!» Хочу розчарувати громадян з ярликами: між демократією і биттям в пляшки така ж сама відстань, як від революції до державного заколоту в Києві восени 2004 року. Саме члени Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Демократичний альянс» (колишня назва — ВМГО «Християнсько-демократична молодь України») були в перших лавах тих, хто привів до влади страшний тандем Ющенко-Тимошенко. Тоді вони, разом з недоумками з «Пори», били по металевим діжкам під вікнами ЦВК та Верховного суду України. Сьогодні бють в порожні пляшки під вікнами столичного офісу Партії регіонів. А тепер уявіть на хвилинку, що «регіонал» Володимир Замула загорнувся у біле простирадло ВО «Батьківщина». Та хіба пішли б наші пікетувальники бити в порожні пляшки під вікнами Лук’янівського СИЗО? Звичайно ж ні! Оце вам і вся «демократія»... До речі, вище керівництво «Демократичного альянсу» хизується тим, що його вже пускають на поріг проамериканського грантоїдського загальноєвропейського об'єднання Панєвропейський Союз (PanEuropean Union). А іще – що альянс отримав повноправне членство в Інституті Роберта Шумана (Robert Schuman Institute), відомого своїм ворожим ставленням до слав’янських народів. Чим же не до вподоби грантоїдам з «мега-альянсу» колишній воїн-афганець Володимир Замула, добре відомий в Новосанжарському районі, як розумна, роботяща людина? А нічим. Якщо хочете зробити каку своєму сусідові, домовтесь з Демократичним альянсом, і вже наступного дня «демократи» почнуть лементувати та бити в пляшки у нього під вікнами, проте ви будете на виду у громади. Добре відомо, що в жовтні наступного року парламентські вибори. А вибори – це предмет, що змушує чуттєво тремтіти волохаті ніздрі деяких можновладців, які намертво прикипіли до державного корита. Або тих суб’єктів, які привласнили колгоспні засоби виробництва і вважають себе господарями «нового життя». Ось, наприклад, депутат обласної ради, засновник ТОВ «Чиста криниця» Юрій Лебедин, офіс якого в селі Драбинівка Новосанжарського району. За підтримки обласного керівництва цей латифундист не тільки нагріб в оренду чимало родючої народної землі (з правом викупу після відміни мораторія на її продаж), але й зробив спробу втягнути селян сусіднього села Соколова Балка в земельну аферу. Наприкінці серпня цей драбинівський царьок завітав до Соколово-Балківської сільради. Там, за зачиненими дверима, разом з сільським головою Анатолієм Кравцем і кількома депутатами, обговорювалося питання, як потайки від нинішнього орендаря земельних паїв - Володимира Замули - зібрати заяви від селян на передачу паїв засновнику «Каламутної... вибачте, чистої криниці» Юрію Лебедину. Виникає запитання: Навіщо запрошувати чужого інвестора, коли понад 500 власників земельник паїв вже уклали договори оренди з ТОВ «Сокіл» аж до 2015 р.? Цього року Володимир Замула виплатив людям 10% від вартості паю при середьому районному показнику 6,6%. Може саме ці 10% і є головною причиною душевних страджань Кравця, Лебедина та іншої вчорашньої босоти, яка заздрить розумній людині? Інакше чим ще можна пояснити обіцянки-цяцянки пана Лебедина, що його «Чиста криниця» платитиме 15% (!) за кожен пай – це близько 7000 грн? Навіщо дурити людей, пане новий Енгельгардт? Адже такої орендної плати немає навіть у багатій Німеччині! Хто дав вам право знущатися над старенькими бабусями і дідусями, що спокусилися і тремтячою рукою поставили свої підписи під цинічною брехнею з печаткою? Селяни кажуть, що цинізму соколово-балківських фарисеїв немає меж! Адже ані сільський голова, ані депутати топити свої паї в «Чистій криниці» не збираються, лише підбурюють інших. «За такі справи треба пику набити!» – сказав би відомий шахрай Остап Бендер, якби він дожив до наших часів. Про події в Соколовій Балці селяни написали листа до Великого Хурулдану. В листі є такі тривожні слова: «Події набирають драматичного перебігу, бо загроза рейдерського захоплення землі, яка полита нашим потом, стає реальною…» В листопаді Голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовіченко дав доручення своєму заступнику Валерію Пархоменку провести в селі Соколова Балка робочу нараду, на яку були запрошені усі зацікавлені сторони: сільське керівництво, якому люди доручили вирішувати питання життя села, господарники, представники громади і влади. На нараді було прийнято остаточні, узгоджені рішення стосовно спірного майна, що в різний час було надбано громадою або ініціативними мешканцями за підтримки влади...
«Забирати землю будуть іншим шляхом» «Собака гавкає - караван іде!» - цитує народну афганську приказку Володимир Іванович, коли його запитують про дії кривдників. Він постійно генерує й втілює соціальні проекти: 100 тис. грн уклав у реставрацію пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі села; оголосив серед школярів змагання, хто більше в селі збере сміття, й клас-переможець отримав нагороду - поїздку на катері по Дніпру; торік започаткував при сільській школі алею випускників; вирішив питання виділення з обласного екологічного фонду 750 тис грн. для очищення ставка й сам пообіцяв додати ще 150 тис. грн. А ще Володимир Замула заявив про свої наміри виділити 30 тис. доларів на придбання й встановлення у селі літака часів Великої Вітчизняної війни як пам’ятника Герою Радянського Союзу Олексію Безверхому, уродженцю сусідньої Андріївки. Голова Новосанжарської РДА Сергій Шовкопляс впевнений в тому, що Кравцю & Company замість цькування Володимира Замули молитися на такого інвестора треба: адже він не дав роздерибанити майно колишнього колгоспу. До того ж, він є прикладом соціально відповідального бізнесу й не жаліє грошей для свого рідного села. В минулому році Замула надав 250 тис. грн спонсорської допомоги на утримання соціальних об’єктів Соколово-Балківської сільради, 180 тис. грн - на ремонт та облаштування VIP-палати у Новосанжарській ЦРЛ. Цього року ТОВ «Сокіл» надало селу понад 60 тис. грн благодійної допомоги. Звичайно, такі люди, як Володимир Замула, є загрозою для суб’єктів, які прийшли по селянські душі. І все ж найбільше мені сподобалася розповідь селян Соколової Балки про комічну акцію 16 серпня. В той день директорка школи Світлана Земляна, разом з донькою Іриною та «опозицією», влаштували мітинг під вікнами контори «ТОВ Сокіл». Розмахуючи транспарантами «Ганьба!» та іншою протестною бутафорією, сім’я Земляних погрожувала оголосити безстрокове голодування. Дійсно, коли Бог хоче покарати людину, він позбавляє її розуму. Подумайте самі: хіба може бути «безстрокове голодування» в українському селі, в якому народилися прекрасні рими: «Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарілись, і в пляшці чиста, мов роса, горілочка домашня причаїлась. І ніжно сало зваблює тільцем, і хліб наставив загорілу спину. Якщо ти млієш, слухаючи це, чому ж ти, б..., не любиш Україну?» Втім, може, жіночки мали на увазі дієту для схуднення?.. Недарма люди кажуть: «Не так страшні пани, як підпанки!» Коли вже вам остогидне, людоньки, аби вас використовували в своїх брудних цілях непорядні люди?! 28 листопада 2011 року ТОВ «Сокіл» передало на баланс сільраді 11 об’єктів соціального призначення, в тому числі: 16-квартирний житловий будинок, дитячий садок, медичний пункт, водовід... Всі об’єкти в ідеальному стані. Яка доля чекає на ці об’єкти, прогнозувати неважко, якщо врахувати, що місцевий бюджет Соколово-Балківської сільської ради бідненький, в приміщенні миша з голоду повісилася, а для їх утримання потрібні чималі кошти. «Навіщо ти хапаєш?! Ти дай лад тому, що вже є в сільраді!» - звертаються до Кравця незадоволені владою люди. Вони хочуть провести референдум з висловлення недовіри сільському голові та депутатському корпусу. «Сам не гам, і другому не дам!» «Не з’їм, так понадкушую!» – саме по цим правилам працює сьогодні безталанна соколово-балківська команда, яка залишить після себе лише неприємні спогади. Незабаром повинен розпочатися наступний етап рейдерської атаки на ТОВ «Сокіл». Володимир Іванович згадує, як до нього приходили «посередники» і пропонували зустрітися із Юрієм Яковичем. «Я спочатку відмовився, а потім все-таки пішов, - каже Замула. Послухав. А потім запропонував за гроші уступити свої корпоративні права. Є така практика в аграрному бізнесі. Але Лебедин чомусь відмовився. Тоді я зрозумів, що забирати землю будуть іншим шляхом».
PS Останнім часом я почав помічати закономірність, що часто-густо трапляється в селі, місті, області... Спочатку проходить тихесенька хвилька перемов проміж людьми: «Ах!», «Ох!», «Та не може цього бути!» та інше. Потім – бах! І всі плітки збулися. Не доведи Господи, аби збулося все те, про що я чув на теренах Новосанжарськогоу району! Сьогодні сільський голова Анатолій Кравець кроїть людські душі по особистим чорним лекалам - підбурює селян проти Володимира Замули, вмовляє віддати родючу земельку. Землю він сам, звісно, обробляти не буде, а віддасть її рейдеру Лебедину, та ще й при цьому грошенят заробить. Ну а Володимиру Івановичу доведеться тоді чіпляти чоботи на палицю та йти босоніж по району в пошуках іншого місця для кращого життя. Я нічого не вигадую: його колега по бізнесу пан Лебедин не раз на людях вихвалявся, що пустить Замулу по світу. До речі, рейдер вже зібрав достатньо коштів для того, щоб поміняти літню спеку під час жнив на прохолоду сесійної зали Верховної Ради в Києві. Отоді «Воно» стане недоторканим і особливо небезпечним. 05.12.2011
Іван Куян Керівник ГО „Нова хвиля”, регіональний представник
Антирейдерського союзу підприємців України |